Я погляну у віконечко-
Деревця шумлять в саду,
Там зростала моя донечка,
Може й внуків приведу.
У садку розквітли квіти,
Посадив їх менший син.
У житті людини діти-
Невблаганний часу плин.
Скільки років промайнуло,
Діти виросли й пішли.
Я сльозу з очей змахнула,
Щастя, чи вони знайшли?
Я погляну у віконечко,
Хтось приїде, постучить,
Може син, а може донечка,
Наче лебідь прилетить.
Найщасливіша у світі
Жінка, що живе для всіх.
Подорослішали діти
І онуків чутен сміх.