Нахаба

Валентина Брижашова
         (Басня)
Котя вийшло у двір.
Все роздивлюся з годом,
А зараз подивлюся
Шо за маленький дім стоїть,
І шо є в ньому?
Біди не буде втому,
Як я пізнаю це?
Зробив умне лице,і підійшов.
Будиночок пустий.
Тихесенько зайшов,обнюхав,придививсь.
-"Тут прохолодно в літку,
Вода поруч стоїть і видно двір,калітку,
Тут можно і пожить"- 
Подумало котя.Кіт ліг і міркував,
Як буде добре жити,
Ловить буде птахів,а не мише,
І задрімав.
У сні почув він гав.
-"Неначе пес залаяв?
А я не спитав,чі в домі є хазяїн?,"-
У сні подумав кіт.
Хоча тут був собачий слід.
Вже в третє чує гав.
Собака справді лає.
Кіт очі відкрива і бачить пса.
Кіт голову підняв і зразу підхопивсь.
Ощірився,нахохлив рижий хвіст.
Собаку залякав.
Пес трохи отступає,хоча йюго це дім.
Кіт лапой бьє його,шипить,
І пса від будки відганяє.
Пес одійшов і ліг у хмиз:
-"Я кращє буду тут,чім очі він мені повидирає,
Нахабний кіт,ухаті місто має,
Щє в мене будку відбирає:"
Подумав пес.
Нахабним завжди мало,
У них все наче є,та їм того замало.