Провина
Де б я не була, але приїду
До могил на поминальний день.
Принесу я квіти батьку й діду,
Й брату, що багато дав мені.
Він навчив мене людей любити,
Добиватись цілі кожен раз,
Зло і правду розпізнати вміти,
І цінити кожну мить і час.
Гірко й тяжко на душі буває –
Не змогла йому я при житті
Розказать про те, що серце крає
І забути не дає мені.
Я свій гріх забути невспромозі,
Бо підставила його в свій час,
Але він голодний, голий, босий
Обдаровував мене не раз.
Каюсь я щодня і щохвилини,
Та нема полегшення в душі.
Не знімає каяття провину
І серденько все болить сильніш…