http://www.stihi.ru/2016/11/13/10049
Оригинал:
Остались мы вдвоём – я и вокзал…
Тот поезд увозил тебя надолго…
«Не плачь и жди!» – на ветер прокричал…
Но звуки разлетелись, как осколки…
Вокзальные свидания – в былом…
Перрона не коснутся наши ноги…
Следы порошей белой замело…
Одна в окне вокзальном я, в итоге…
Под куполом кружится и гулит
Семейка голубей, роняя перья…
Блуждает взгляд по граням серых плит…
Как хочется надеяться и верить…
(6.10.16)
Переклад українською Світлани Груздєвої:
Лишились ми удвох: я та вокзал…
Увозив потяг той тебе в розлуку…
«Чекай, не плач!» – на вітер ти казав…
Ті звуки розлетілись скрізь по лугу…
Побачення минулим занесло…
Перону не торкнемось в раю літа…
Порошею сліди вже замело...
Сама в вікні вокзальнім я, самітна…
Під куполом кружляє та гулить
Родина голубків, скидає пір’ я…
А погляд тре поверхню сірих плит...
Душа і сподівається і вірить…
Аватар Автора