Приходжу кожний день сюди,
Де Чорне море синє-синє.
І пляжі сплять під плеск води.
Та аромат гірчить полині.
Піщана смужка розділя
Мойнакське озеро між морем.
І очерет стрункий здаля,
Немов би тин, зелений в полі.
Ропа озерна, гіркий смак.
Вона та грязі тут цілющі.
В лісочку спів виводить птах.
Все тут лікує наші душі.
Під вечір сонечко зайде
І ляже ніч землі на спину.
Десь осінь стежками іде.
Летять лелеки в небі клином.
На травах роси вже блищать
Немов сльозинки з діамантів.
Хмаринки з півночі летять.
Любителі далеких мандрів.
З цим Євпаторія засне
В нічну блаженну прохолоду.
А з ранком знову день прийде
І ляжуть промені на воду.
Я кожний день іду сюди
Де горизонт під небо лине.
Де синь блакитної води,
Та пахне степом від полині.
18 серпня 2016 р.