Туманом чар
у печери очей
вповзала.
на
громадившись сонмищем
та у саме
нутро злизнувши...
І там,
у саду душі моєї,
яблука рвала
і
ними
хрускотіла, хрускотіла.
жахіттям свідомість свою
отуманювала,
мурли-кала,
тілом
гнучким
загорілим своїм
обвиваючи,
придушувала!!!
В цілому
Це було приємно,
якби
не.
закінчилося
все
штриканнями
та страхіттями
спогадів...
І світ,
той місячний слід
у підсвідомості.
...І отрути амурної
слід
услід.
Слід у слід.