Я пам'ятаю, як димок
несміло клубився між нами,
вертів калейдоскоп думок
ще неполоханими снами.
Я пам'ятаю той туман,
ті дотики, слова без змісту
про фізику і про Коран,
і про містичне наше місто...
Між флюгерами неба вись.
Весна. Закінчилися пари.
І ми з тобою розійшлись
по паралельних тротуарах.