Ув язнення

Відпустити тебе треба
І пірнути в осінню дійсність.
Знерухомлений простір неба
Міріадами крапель тисне
на засипану листям прірву,
Переповнену грою контрастів,
Із корінням мелодію вирву,
Що мені дарувала щастя.