читати в очах заборонено, наче болю
ми зможемо уникати, вдавати свято.
хто скоїв усе, що скоїв, вже все накоїв,
і вголос не варто плакати, бо занадто
і дуже нездраво.. о, боже, ходи до каси,
виписуй посмертно молитви, сахайся черги.
а що там в минулому? – в кнайпах без нас все класно.
а що там в майбутньому? – знову хрести підперті
тілами, що будуть стогнати, немов в гарячці,
віддали землі все тепло – пожили і досить.
а ти пам'ятаєш, як вітер дражнив незрячу
чи просто щасливу і нами вагітну осінь?
все зникло в повістках війни, посивілий київ
приймає рахунки, оплачує кожне слово.
і більше ніхто і нікого за ніч не зцілить,
і більше ніхто і нікого, ніхто нікого.