Завмерти
25.11.16.
Так хочеться, простих речей,
Які б зігрівали холодне серце,
Але я загубила ключ від дверей,
Де стоїть омріяне люстерце...
І важкі кроки у юрбі,
Заставляють серце завмерти,
Бо не має часу у ярмі,
Твої дивні спогади споглядати.
У яких ти ще був моїм,
Рідним, теплим, дорогим,
Таким що душу звеселяє,
Коли любов у ній вмирає.
Ти, крізь сон проніс її в пітьму,
Де зорі меркнуть від розпуки,
Скажи, для чого дав лише журбу?
Невже я заслужила, на ці муки?!
О я так втомилась від розмов,
Які щоночі в сни приходять,
Від тих новин, холоне кров,
Й видно зморшки на скронях.
Минають ночі, пробігають дні.
Й я знов чекаю на листи,
Де ти розказуєш мені,
Про час, Коли ридали винаходи Тесли,
Коли зневажали, Шекспірові поеми,
Ті дивні люди - знавці богеми
Коли не знали про пісні,
Які подарував нам Елвіс Преслі.
І все зазвичаєм - Гаразд,
І сум огортає серце,
Але не повертайся ти назад,
Бо пройде час, і буде легше.