Однокурсникам моiм...
Як сонечко радісно сяє,
Та пам'ять хвилює серця,
Оркестр все грає, та грає
І мріям немає кінця.
Ось в'ється чарівна стежина,
Тут юності нашої слід,
Росте біля хвіртки калина,
Мов спомин далеких тих літ.
Ми знов зустрічаєм світанок,
Багаття відсвічує дим,
Музики дарують нам танок,
Це щастя і ми поруч з ним.
То перша життєва путівка,
Та ось рушники й коровай…
І рідна нам всім Шепетівка,
Ласкавий, замріяний край.
Автор Геннадій Сівак.
18 квітня 2001року.