Ой, дівчино, ромен-зілля,
Свято моїх дум,
Вийди з хати в надвечір’я
І пропаде сум.
Вечорова мла покрила
Весняний розмай,
Я тебе кохаю, мила,-
Знай про це, ти, знай!
Сядем собі біля тину
І панам я пан!
Я без тебе, люба, гину,
В серці біль від ран.
З нас двох, знаю, буде гарна
Щаслива сім’я.
Таки будеш ти, кохана,
Навіки моя!