Життйевий iподром

Олександр Мачула
Життєвий іподром*

В природі менше й менше диких коней,
бо вершників „добіса“ розвелось.
Вуздечок й сідел ті тримають тонни,
скотинку вгледять й чуєш: „Кось-кось-кось!..“

В них присішки, черкоти і зубела…
Принукують конячку до сідла.
Ех, в‘йокнуть би лікбезом по „губелах“,
щоб зрозумілою говірка їх була.

Повсюди ренесанс, ампір, бароко,
життя перетворилося в паркур.
Як наслідок, куди не кинеш оком –
один лямур, тужур, бонжур, конкур…

Нештепне серце враз закалатає,
та й кинеться кобилою в конкур.
У недотеп і дурників співає
воно також оте чуже L’Amour!

Неждано у жокея десь умілість
взялась у подоланні кучугур,
коли йому з небес, як Божа милість,
на голову звалилась враз L’Amour!

Тут ніжність задушила підлу хтивість,
упала на коліна висота.
Ретивість вмить перемогла спесивість.
Заїздила ж усіх їх красота…

01.12.2016

* Пародія на твір Олекси Удайка „L’Amour“: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695