Мій самотній ліхтар, наче принц із дитячої казки,
Кожну ніч в обладунку чатує мене під вікном.
Загортаюсь у плед мериносовий, грубої в`язки,
І про все забуваю, казковим охоплена сном.
Цілу ніч мій ліхтар грає в піжмурки з клоуном-груднем,
З хуртовиною в парі придворний ведуть менует,
А на ранок собі синій шалик лишає ажурний,
Ще краватку-метелик та біло-іскристий берет.
Увесь день чорний крук щось гаркаве шепоче на вухо,
Обіймає за ноги гілками тонка алича.
Та дрімає він мовчки, шовковим огорнутий пухом,
І сніжинки додолу злітають з міцного плеча.
А вже в час, коли вечір вогнями запалює місто,
Знов ліхтар на сторожі в моє заглядає вікно.
Мовчазний мій атлант супроводить мене у дитинство,
Щоб в моєму житті хоча б трішечки світла було.
06.12.2016р.