Жіночий каприз?.. Дріб’язкова образа?..
Дзвінок його… Слухалку взяти б відразу,
Так ні… і себе тепер буде корити:
З цією провиною треба ж бо жити.
Навіщо дзвонив: з каяттям чи проханням –
Для неї це так і лишиться незнаним,
Бо звідти, куди він пішов назавжди,
Ніколи ніхто не дзвонив ще сюди.