Безсоння,
навіщо приходиш до мене лякливою тінню?
Безсоння,
чому ти крадешся в мої неполохані сни?
Безодня
жбурляє в міжзоряний простір думки, мов каміння,
Та знову
щоночі до мене чомусь повертають вони.
Безмежність
немов протікає крізь сито моєї планети,
І знову
планета моя еліптичний повторює шлях,
І знову
збігаються рими у пари, як радісні діти,
І знов
розцвітають хореї і ямби на всохлих гілках.
Віршована ніч…
Написала…
Добраніч…
Заснула.