Беру листок, рисую белой краской
Мой зимний город, первый белый снег.
Кому-то в ложе вброшу лилий ласку,
Дворам отдам я белый детский смех.
Пусть небо белой радугой искрится,
Дарует светлым душам белый день,
Пусть в белом смехе утопают лица,
А помыслы белеют словно тень.
Сребрятся белым инеем дороги,
Бредёт по ним престарый белый дед,
Года бегут, опережая, к Богу,
Дед в белый ус смеётся им вослед.
Любуюсь я на белое – белее
И вижу ценность большую в сто крат:
Ведь может так случиться, поседея,
Отбелим … мы Малевича квадрат.
18.12.2016 г. © Ана Болик
[Білий вірш]
Візьму папір. Дістану фарби білі
І намалюю перший в місті сніг.
Комусь у ліжко вкину білих лілій,
А у двори - дитячий білий сміх.
Хай біла в небі райдуга іскриться
І сипле в світлі душі білі дні.
Хай в білий сміх потонуть білі лиця,
І побіліють помисли брудні.
... Біліють срібним інеєм дороги,
Іде по них старенький білий дід.
Попереду літа біжать до Бога,
Дід в білий вус сміється їм услід.
Дивлюся на картину білу-білу
І бачу цінність більшу у стократ.
І, може, ми колись вже посивілі
Відбілимо... й Малевича «квадрат».
Олена Жежук