Мороз грудневий творить в лісі казку,
студений день шепоче листям,
і сонце, наче, геть позбулось ласки,
лиш променями грає, мов намистом...
Та в серці пломень творчого натхнення:
Незмінно родить образи, думки
Дух снігу - давній-придавенний,
Й нові, й нові оповіда казки!..
Очима жадібно вбираю кришталевий світ,
що ввечері під сонцем рожевіє,
замерзлий став і білі шати віт
у пам'яті довіку не змарніють!