Незгаслий біль ятрить поволі душу.
Безсоння, місяць, я і самота.
Собі самій зізнатись чесно мушу,
що все зробила у житті не так.
Де сила слів? Усі пустопорожні...
Вже пізно долю й щастя обіцять.
Зів'ялі мрії у сумі дорожній
нести мені до самого кінця.
Я в почуттях не тямлю зовсім міри -
окрилена злітаю до небес.
Біда у тім, що ти мені... повірив.
Я налякала пристрастю тебе.
Скарав мене байдужості напалмом.
Безкрилій птасі політати - зась.
Пробач мені, що я тебе кохала,
й забути за роки не спромоглась...