На http://www.stihi.ru/2016/12/17/8837
Неужто годы прошлые висок мой побелили…
Ведь мы неугомонными тогда с тобою были…
Летели, будто с гор стрелой. И всюду успевали…
И стареньких (пусть век живут) совсем не замечали…
В руках у нас горело всё, дымило под ногами…
А туфли со ступеньками выстукивали гаммы…
Влюблялись мы и грезили, смеясь, летели, ждали…
Гитары звон, романтика - всё в памяти вокзальной…
Теперь в удобном кресле ты, а я творю на кухне,
Ещё друг друга слышим мы? Иль, может быть, потухли?
Окликнешь ты: «Беги сюда!» Лечу к тебе на крыльях!
И любим мы, как в юности! То счастья – изобилье!
20.12.2016
Бiжи мерщiй!
Елена Каминская7
Невже літа сніжинками на скроні тихо сіли…
Колись ми невгамовними були з тобою, милий…
Летіли, наче з гір... Швидкі, усюди все встигали…
Старим бабусям \вік живіть\: байдужі та зухвалі…
У нас в руках горіло все, диміло під ногами…
І сходинки із туфлями вивчали всякі гами…
Закохувались, мріяли, сміялися, чекали…
Гітари спів, романтику ще згадують вокзали…
Тепер сидиш у кріслі ти, а я творю на кухні,
Чи чуєм один одного, чи вдвох давно оглухли?
Гукнеш лишень: «Біжи мерщій!» Лечу, немов дурненька,
І любимося, горнемся, як в юності, ладненько!
(04.12.16)