http://www.stihi.ru/2016/12/21/5926
Оригинал:
У сні моїм блукали сонце,вітер й ти,
Було так радісно нам полем йти,
Зелене житнє поле, наче море,
Й серця співали на зразок amore,
В долонях літа колихався день..
Мовчали ми,із вуст- ані телень!
Як поцілунок цвів червоний мак,
Сказать"люблю "ми не могли ніяк...
Таке завітне і таке просте,
жадане і потрібне слово те,
Всього п"ять літер в тому слові-
Як важко зізнаватися в любові!
Насупивсь день і крапнула сльоза
Та ні!-Наздоганяла нас гроза...
Грім загримів і я чомусь злякалась:
На грудях в тебе птахом заховалась .
Ти обійняв і наче квітку ніс,
чи може ти летів-сама не знаю!
Здалека нас вітав зелений ліс,
Нам шепотів :-Кохає!Так,кохає!..
І я прокинулась від тих щасливих слів,
Які сказати так ти й не посмів...
А на губах ,як мак цілунок цвів!
-Коханий ,спиш?..Не бачив моїх снів?
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Во сне бродили солнце, ветер, ты...
как радостно нам полюшком идти!
Зелёным полем ржи, как будто морем.
Сердцам хотелось петь под ритм "amore"...
В ладонях лета колыхался день.
Молчали мы...из уст – не «дзинь», не «дзвень»!
Сквозь поцелуем пламеневший мак
Сказать «люблю» мы не могли никак…
Заветное, простое, как цветок,
Желанное, родное слово то,
Пять буковок всего-то назови –
Как трудно признаваться нам в любви!
День потемнел – и капнула слеза,
Да нет! – То догоняла нас гроза…
Гром прогремел – и подступает страх,
Я на груди забилась, словно птах!
Меня ты обнял и цветком понёс,
А может, полетел?.. – к чему вопрос?
Издалека позвал зелёный лес
И всё шептал: – Да любит же он, бес!
И я проснулась от счастливых слов,
Хоть их сказать ты так и не посмел…
А на губах мак-поцелуй расцвёл!
– Любимый, спишь?.. Моих не видел снов?