Зустрічаю свого дракона.
- Де ти був, срібнокрилий друже?
- Як живеш?
- Ці фантомні болі…
Я так довго стрибав у калюжі,
намагався знайти в них море.
Чи ти бачив то море, сивий?
Мій дракон починає співом,
а закінчує тим чаклунством,
що дає мені трохи надії.
Зранку бачу – дракона немає.
Певно, ліки мої вже діють.
Я хотів би з драконом у небо.
Де летиш, срібнокрилий друже?
Я шукаю моря в калюжах
і терплю ці фантомні болі…
Обіцяй, що візьмеш до моря.