Завари мені розлучне зілля
Із морського шуму, із піску,
Із мелодій вашого весілля,
Із ночей, загублених в ліску.
Місячну позич у неба чашу,
Вогнища окрайчик поклади,
Пісню іволги і пам’ять нашу,
І п’янкі ранкові холоди.
Чаплі крики зі старого ставу
Між туманом зранку пошукай,
Стиглий дух зеленої отави
На високогір’ях попитай.
Щоб віддали трави свої трунки
Попроси, щоб кожна з них цвіла,
Сила їхня стане порятунком,
Щоб тебе забути я змогла.
Вітер полонини з білим хлібом
Вип’ю я без поспіху, без слів,
Упаду на простирадло неба –
Хай душа з твоїх тікає з твоїх снів
***
("Завари мне снадобье из солнца" - авторський переклад)