Святиться снiгом стомлена земля...

Борис Смыковский
Святиться снігом стомлена земля,
Крупою сіють хмари зеленаві,
Та раптом зблисне сонечко здаля,
Протягне пасма світла величаві
І знову сіро… Рік,  що догоря,
Ще блимає святковими вогнями,
Петардами десь діти гримотять,
І пахне світ сосновими гілками…
Короткий день туманами сплива.
Крізь сутінки смолисті та бездонні,
Проступлять зорі в срібних молитвах.
Застигле серце вирветься назовні,
Над синім світом мерехтливих свят
На крилах мрій здійметься невгамовних…
Допоки мрієм – істинно живем,
Не зрадити надію дай нам, Боже!