«СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ»
(стих 2 – из серии 1-7)
Александр Сергеевич Пушкин (1799-1837 г.)
Перевод на украинский язык: Николай Сысойлов
===================================== Александр Сергеевич Пушкин
===================================== 2-7. СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ
===================================== (стих 2 – из серии 1-7)
===================================== Шлет за ним гонца с поклоном.
===================================== Вот мудрец перед Дадоном
===================================== Стал и вынул из мешка
===================================== Золотого петушка.
===================================== «Посади ты эту птицу, —
===================================== Молвил он царю, — на спицу;
===================================== Коль кругом всё будет мирно,
===================================== Так сидеть он будет смирно;
===================================== Но лишь чуть со стороны
===================================== Ожидать тебе войны,
===================================== Иль набега силы бранной,
===================================== Иль другой беды незваной,
===================================== Вмиг тогда мой петушок
===================================== Приподымет гребешок,
===================================== Закричит и встрепенется
===================================== И в то место обернется».
===================================== Царь скопца благодарит,
===================================== Горы золота сулит.
===================================== «За такое одолженье, —
===================================== Говорит он в восхищенье, —
===================================== Волю первую твою
===================================== Я исполню, как мою».
===================================== Петушок с высокой спицы
===================================== Стал стеречь его границы.
===================================== Чуть опасность где видна,
===================================== Верный сторож, как со сна,
===================================== Шевельнется, встрепенется,
===================================== К той сторонке обернется
===================================== И кричит: «Кири-ку-ку.
===================================== Царствуй, лежа на боку!»
===================================== И соседи присмирели,
===================================== Воевать уже не смели:
===================================== Таковой им царь Дадон
===================================== Дал отпор со всех сторон!
-------------------------------
2-7. КАЗКА ПРО ЗОЛОТОГО ПІВНИКА
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
Вірш 2 – із серії 1-7
***
Шле за ним гінця з поклоном.
І зустрівсь мудрець з Дадоном.
І дістав під свій поклін,
Золотого півня він.
«Посади горласту птицю, –
Мовив він царю, – на спицю;
Знай, цей півник золотий –
Охоронець вірний твій:
Навкруги все тихо й мирно –
Він сидіти буде смирно;
Та лише' зі сторони
Будуть натяки війни,
Чи вітрець набігів бранних,
Чи якихось бід незваних,
Вмить цей півник-молодець
Свій підійме гребінець,
Закричить і стрепенеться,
І в те місце обернеться».
Цар подякував скопця,
Всяких благ наобіцяв.
«За такого півня-стражу, –
У захопленні він каже, –
Волю першу я твою
Вмить утілю, як мою».
Так ось півник той зі спиці
Вартувати став границі.
Хтось загрозою чихнув, –
Вірний сторож, як зі сну,
Ворухнеться, стрепенеться,
Вмить у бік той обернеться
І кричить: «Кірі-ку-ку.
Царствуй, царю, на боку!»
І сусіди присмиріли,
Воювати вже не сміли:
Цар Дадон їм без усиль
Чинить о'пір звідусіль!
***
Николай Сысойлов,
30-31.12.2016
===============
С ударениями
-------------------------------
2-7. КА'ЗКА ПРО ЗОЛОТО'ГО ПІ'ВНИКА
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
Вірш 2 – із серії 1-7
***
Шле' за ним гінця' з покло'ном.
І зустрі'всь мудре'ць з Дадо'ном.
І діста'в під свій поклі'н,
Золото'го пі'вня він.
«Посади' горла'сту пти'цю, –
Мо'вив він царю', – на спи'цю;
Знай, цей пі'вник золоти'й –
Охоро'нець ві'рний твій:
Навкруги' все ти'хо й ми'рно –
Він сиді'ти бу'де сми'рно;
Та лише' зі сторони'
Бу'дуть на'тяки війни',
Чи вітре'ць набі'гів бра'нних,
Чи якихо'сь бід незва'них,
Вмить цей пі'вник-молоде'ць
Свій піді'йме гребіне'ць,
Закричи'ть і стрепене'ться,
І в те мі'сце оберне'ться».
Цар подя'кував скопця',
Вся'ких благ наобіця'в.
«За тако'го пі'вня-стра'жу, –
У захо'пленні він ка'же, –
Во'лю пе'ршу я твою'
Вмить уті'лю, як мою'».
Так ось пі'вник той зі спи'ці
Вартува'ти став грани'ці.
Хтось загро'зою чихну'в, –
Ві'рний сто'рож, як зі сну,
Ворухне'ться, стрепене'ться,
Вмить у бік той оберне'ться
І кричи'ть: «Кірі-ку-ку'.
Ца'рствуй, ца'рю, на боку'!»
І сусі'ди присмирі'ли,
Воюва'ти вже не смі'ли:
Цар Дадо'н їм без уси'ль
Чи'нить о'пір звідусі'ль!
***
Николай Сысойлов,
30-31.12.2016