«СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ»
(стих 3 – из серии 1-7)
Александр Сергеевич Пушкин (1799-1837 г.)
Перевод на украинский язык: Николай Сысойлов
===================================== Александр Сергеевич Пушкин
===================================== 3-7. СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ
===================================== (стих 3 – из серии 1-7)
===================================== Год, другой проходит мирно;
===================================== Петушок сидит всё смирно.
===================================== Вот однажды царь Дадон
===================================== Страшным шумом пробужден:
===================================== «Царь ты наш! отец народа! —
===================================== Возглашает воевода, —
===================================== Государь! проснись! беда!»
===================================== — «Что такое, господа? —
===================================== Говорит Дадон, зевая, —
===================================== А?.. Кто там?.. беда какая?»
===================================== Воевода говорит:
===================================== «Петушок опять кричит,
===================================== Страх и шум во всей столице».
===================================== Царь к окошку, — ан на спице,
===================================== Видит, бьется петушок,
===================================== Обратившись на восток.
===================================== Медлить нечего: «Скорее!
===================================== Люди, на' конь! Эй, живее!»
===================================== Царь к востоку войско шлет,
===================================== Старший сын его ведет.
===================================== Петушок угомонился,
===================================== Шум утих, и царь забылся.
===================================== Вот проходит восемь дней,
===================================== А от войска нет вестей:
===================================== Было ль, не было ль сраженья, —
===================================== Нет Дадону донесенья.
===================================== Петушок кричит опять.
===================================== Кличет царь другую рать;
===================================== Сына он теперь меньшого
===================================== Шлет на выручку большого;
===================================== Петушок опять утих.
===================================== Снова вести нет от них,
===================================== Снова восемь дней проходят;
===================================== Люди в страхе дни проводят,
===================================== Петушок кричит опять,
===================================== Царь скликает третью рать
===================================== И ведет ее к востоку
===================================== Сам, не зная, быть ли проку.
-------------------------------
3-7. КАЗКА ПРО ЗОЛОТОГО ПІВНИКА
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
Вірш 3 – із серії 1-7
***
Рік проходить, інший мирно;
Півник наш сидить все смирно.
Якось вранці цар Дадон
Шум і гам почув крізь сон:
«Царю наш! отець народу! –
Галасує воєвода, –
Государю! Глянь! Прокиньсь!» —
«Що за галас тут якийсь? —
Цар, зіваючи, зітхає -
Га?.. Хто там?.. біда яка є?»
Воєвода словом мчить:
«Півник, царю мій, кричить,
Страх і шум у всій столиці».
До віконця цар – на спиці,
Бачить, б’ється півник – звір! –
Свій на схід звернувши зір.
Часу обмаль: «Гей, скоріше!
Всі по конях! Та жвавіше!
Військо шле Дадон на схід,
Старший син іде в похід.
Півник зразу вгомонився,
цар забувся, час спинився.
Вісім днів – як сон з лиця,
Цар від війська жде гінця:
Може, вже ідуть додому, –
Все гадається Дадону.
Думи з півником кричать.
Цар збирає іншу рать.
Вдруге військо шле на схід,
Син молодший йде в похід.
Ось і півник знов затих.
Все нема вістей від них.
Знову вісім днів проходять,
Люди з жахом дні проводять,
Думи з півником кричать,
Цар скликає третю рать.
Втретє військо шле на схід.
Та вже сам іде в похід.
***
Николай Сысойлов,
30-31.12.2016
=============
С ударениями
-------------------------------
3-7. КА'ЗКА ПРО ЗОЛОТО'ГО ПІ'ВНИКА
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
Вірш 3 – із серії 1-7
***
Рік прохо'дить, і'нший ми'рно;
Пі'вник наш сиди'ть все сми'рно.
Я'кось вра'нці цар Дадо'н
Шум і гам почу'в крізь сон:
«Ца'рю наш! оте'ць наро'ду! –
Галасу'є воєво'да, –
Госуда'рю! Глянь! Проки'ньсь!» —
«Що за га'лас тут яки'йсь? —
Цар, зіва'ючи, зітха'є -
Га?.. Хто там?.. біда' яка' є?»
Воєво'да сло'вом мчить:
«Пі'вник, ца'рю мій, кричи'ть,
Страх і шум у всій столи'ці».
До віко'нця цар – на спи'ці,
Ба'чить, б’є'ться пі'вник – звір! –
Свій на схід зверну'вши зір.
Ча'су о'бмаль: «Гей, скорі'ше!
Всі по ко'нях! Та жваві'ше!
Ві'йсько шле Дадо'н на схід,
Ста'рший син іде' в похі'д.
Пі'вник зра'зу вгомони'вся,
Цар забу'вся, час спини'вся.
Ві'сім днів – як сон з лиця',
Цар від ві'йська жде гінця':
Мо'же, вже іду'ть додо'му, –
Все гада'ється Дадо'ну.
Ду'ми з пі'вником крича'ть.
Цар збира'є і'ншу рать.
Вдру'ге ві'йсько шле на схід,
Син моло'дший йде в похі'д.
Ось і пі'вник знов зати'х.
Все нема' вісте'й від них.
Зно'ву ві'сім днів прохо'дять,
Лю'ди з жа'хом дні прово'дять,
Ду'ми з пі'вником крича'ть,
Цар склика'є тре'тю рать.
Втре'тє ві'йсько шле на схід.
Та вже сам іде' в похі'д.
***
Николай Сысойлов,
30-31.12.2016