«СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ»
(стих 6 – из серии 1-7)
Александр Сергеевич Пушкин (1799-1837 г.)
Перевод на украинский язык: Николай Сысойлов
===================================== Александр Сергеевич Пушкин
===================================== 6-7. СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ
===================================== (стих 6 – из серии 1-7)
===================================== Крайне царь был изумлен.
===================================== «Что ты? — старцу молвил он, —
===================================== Или бес в тебя ввернулся,
===================================== Или ты с ума рехнулся.
===================================== Что ты в голову забрал?
===================================== Я, конечно, обещал,
===================================== Но всему же есть граница.
===================================== И зачем тебе девица?
===================================== Полно, знаешь ли, кто я?
===================================== Попроси ты от меня
===================================== Хоть казну, хоть чин боярский,
===================================== Хоть коня с конюшни царской,
===================================== Хоть полцарства моего».
===================================== — «Не хочу я ничего!
===================================== Подари ты мне девицу,
===================================== Шамаханскую царицу», —
===================================== Говорит мудрец в ответ.
===================================== Плюнул царь: «Так лих же: нет!
===================================== Ничего ты не получишь.
===================================== Сам себя ты, грешник, мучишь;
===================================== Убирайся, цел пока;
===================================== Оттащите старика!»
===================================== Старичок хотел заспорить,
===================================== Но с иным накладно вздорить;
===================================== Царь хватил его жезлом
===================================== По лбу; тот упал ничком,
===================================== Да и дух вон. — Вся столица
===================================== Содрогнулась, а девица —
===================================== Хи-хи-хи да ха-ха-ха!
===================================== Не боится, знать, греха.
-------------------------------
6-7. КАЗКА ПРО ЗОЛОТОГО ПІВНИКА
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
Вірш 6 – із серії 1-7
***
Цар здивований був вкрай.
«Що ти? – каже, – постривай,
Чи то біс тобі шепоче,
Чи ти з глузду з’їхав, отче,
Що за дурість без кінця?
Так, я дійсно обіцяв,
Та усьо'му ж є границя.
І здалась тобі дівиця!
Чи здурів ти від краси?
Все, що хочеш, попроси:
Хоч казну, хоч благ боярських,
Хоч коня з конюшень царських;
І півцарства дам свого».
— «Ні, не хочу я цього'!
Подари мені царицю –
Шамаханську молодицю», —
Все настоює мудрець.
Плюнув цар: «От біс-скопець!
Забагато ти канючиш.
Сам себе ти, грішник, мучиш;
Забирайсь, накличеш смерть;
Відтягніть старо'го геть!»
Дід хотів посперечатись,
Та безглуздо упиратись;
Вдарив цар його жезлом;
Той упав, і як на зло,
Зразу й вмер. – І вся столиця
Аж здригнулась, а дівиця –
«Хі-хі-хі» да «ха-ха-ха!»
Не боїться, бач, гріха.
***
Николай Сысойлов,
30-31.12.2016
=============
С ударениями
-------------------------------
6-7. КА'ЗКА ПРО ЗОЛОТО'ГО ПІ'ВНИКА
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
Вірш 6 – із серії 1-7
***
Цар здиво'ваний був вкрай.
«Що ти? – ка'же, – пострива'й,
Чи то біс тобі' шепо'че,
Чи ти з глу'зду з’ї'хав, о'тче,
Що за ду'рість без кі'нця?
Так, я ді'йсно обіця'в,
Та усьо'му ж є грани'ця.
І здала'сь тобі' діви'ця!
Чи здурі'в ти від краси'?
Все, що хо'чеш, попроси':
Хоч казну', хоч благ боя'рських,
Хоч коня' з коню'шень ца'рських;
І півца'рства дам свого'».
— «Ні, не хо'чу я цього'!
Подари' мені' цари'цю –
Шамаха'нську молоди'цю», —
Все насто'ює мудре'ць.
Плю'нув цар: «От біс-скопе'ць!
Забага'то ти каню'чиш.
Сам себе' ти, грі'шник, му'чиш;
Забира'йсь, накли'чеш смерть;
Відтягні'ть старо'го геть!»
Дід хоті'в поспереча'тись,
Та безглу'здо упира'тись;
Вда'рив цар його жезло'м;
Той упа'в, і як на зло,
Зра'зу й вмер. – І вся столи'ця
Аж здригну'лась, а діви'ця –
«Хі-хі-хі'» да «ха-ха-ха'!»
Не бої'ться, бач, гріха'.
***
Николай Сысойлов,
30-31.12.2016