Жизнь распахнулась далью океана,
Как будто новая во мне запела песнь…
Все впереди – любовь, и цвет, и день,
И мгла, и ночь, и изморозь туманная.
Всё впереди – рожденье и прощанье,
Всё впереди – мгновенность, неминучесть,
Шумит моих часов быстротекучесть,
Шумит не в первый раз и не в останний…
Когда в вечерний час за роем пчел гудучим
Бежал отец с ведром воды по круче,
Облил их… и упал… и в улей перенес…
Когда в вечерний час к земле клонился лес
И ветер листья подбирал и нес…
Как все красиво было, мудро и певуче…
Переді мною далеч океанна,
Мов задум ще не здійснених пісень…
Усе попереду — любов, і цвіт, і день,
І мла, і ніч, і паморозь-туманна.
Попереду народження й прощання,
Попереду минучість й неминучість,
Шумить мені годин бистротекучість,
Шумить мені не перша, не остання…
Колись увечері за роєм бджіл гудучим
Мій батько біг з відром води по кручі,
Полив їх… впав… у вулик переніс…
Колись увечері додолу падав ліс
І вітер листя підбирав і ніс…
Було красиво все, і мудро, і співуче…