Вітер шепоче,
Лягає на груди,
Ніжності хоче,
Шукає повсюди.
В житті ще не бачив
Сумнішого дива.
Сильний, а плаче,
Думка примхлива –
Знайти собі друга,
У світі великім.
Задушлива туга,
В характері дикім.
Знімає з землі
І підносить до неба.
Він має свободу,
Що ще йому треба?
І кожного дня
Торкає мільйони,
Поступом злиться,
Зрива павільйони.
Утихни, кипучий,
Дай сонцю світити!
Стурбовані кручі
Не будуть любити,
Того, хто вбиває,
Замість кохати…
Та пошук триває,
Не хоче вщухати.
_____________________
© R. Tserkovnyy, 2016