. . .
Захлинатися римами – ось що менi зостається,
i шукати, шукати опiвнiч на небi зорю,
ту, що в серцi моєму свiтлиною бiлою б,ється,
ту, з криницi якої я воду щоденно беру.
Захлинатися римами, бiльше любовi не буде,
бо вона не окраєць – дробити її на столi.
Бо до всього доторкнi всезнаючi добрiї люди,
а вони – необминнi, як в рiчцi вузькiй кораблi.
Захлинатися римами – терпкими травами болю
лiкувати пекельне дихання важкого чола,
бо по-iншому жити не вмiю: як птаха неволю,
я сприйняти не зможу – за крихти зерна i тепла.