Закукурікав! Заспівав голосистий.
Ще місяць вповні й комори не свищуть.
Ще зерен доволі, тай є що скубнути
Але вже вогонь той задихав в обличчя!
Освітить довкола, як сонечко ясне,
Пів неба засяє, сусідів охватить.
Спіймає за руку та стане клювати
І землю розверзне... Стане гойдати.
Він в навтовпі скриє поскубані крила,
Він ноги сховає. О лють та немила!
І гребнем червоним розбудить "плотину",
Небачене скоїть, всього лиш за днину.
Не братом, не сватом, не кумом назветься.
Бач, заслана "збоку"- обротнем втреться.
Натягне брехнею, маску жертви на себе.
І тихо клювати стане слабших за себе.