Зайві дотики, дівчинко, не потрібні.
Без образ.
І у тебе, і в мене було подібне.
І не раз.
Після теплих, милих розмов – коротких,
Наче мить,
Цілувати хочеться твого рота,
Аж болить.
Але ми зустрічатися не станем,
Не проси.
А бажання ближчого – вони розтануть.
Швидше роси.
Ми ж не сплутаємо розмову
Та інстинкт.
Хоч і просиш про зустріч знову
Мила ти.
І зізнатись зовсім не соромно
Мені:
Це здається, що сивина в бороду.
Ні – думки в сивині.
Поспілкуємось, кави вип'ємо
Ще не раз.
Спілкування нашого інші ритми
Не для нас.
Я обожнюю аромат слів ласкавих
І простих...
І не дотиком грієм долоні, а кавою
Я і ти...