СВІТАЄ, КРАЙ НЕБА ПАЛАЄ... (Тарас Шевченко, уривок з поеми «Сон»)
...Світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає...
І нема тому почину,
І краю немає!
*** (вольный перевод П.Голубкова)
... Светает,
Край неба пылает,
Соловей уж в темной роще
Солнышко встречает.
Тихонечко ветер веет,
Степи, нивы млеют,
Вдоль оврагов над прудами
Ивы зеленеют.
За обильными садами
Тополя на воле
Стоят себе сторожами,
Беседуют с полем.
И всё это - Украина,
Увита красою,
Зелень - умывается
Мелкою росою,
Вечно умывается,
Солнышко встречает...
И тому - нет ни начала,
Ни конца, ни края!