Лина Костенко «Вот так вот тайно…»
(перевод Владимира Туленко)
Вот так вот тайно, извернувшись с тыла,
Мещане, ощенившись в борьбе,
С остервенением ненавидят мою силу,
Как ненавижу слабости в себе.
О сколько их! Я соткана в печалях,
А сколько ближним отдано тепла.
Колени преклоняю, как Почаев,
Душа нагая просит ласки и тепла .
Жужжат и жалят мириады версий,
Ну пусть попробуют пока я очень зла.
Я знаю: слабость – спутница диверсий,
А диверсанткой я ни разу не была!
*****
Ліна Костенко «Отак…»
Отак, як зроду, потаємно, з тилу,
Усіх міщан ощирені лаї
Ненавидять в мені мою скажену силу,
Ненавиджу я слабкості свої.
І скільки їх! Я зіткана з печалі.
Для ближніх знято тисячі свитин.
Коліна преклонивши, як Почаїв,
Стоїть душа перед усім святим.
Дзижчать і жалять міріади версій.
Ну що ж, нехай. Я сильна, навіть зла.
Я знаю: слабкість — це одна з диверсій.
А я ще в диверсантах не була.