У очі подивлюся я дощу,
Відкрию вікна вітру крадькома,
І обережно, щоб не чув ніхто,
Не знав ніхто, що знову я одна.
Цілує ноги знову дощу слід...
У лужах потопають всі думки...
За що мені дарує стільки бід
Доля моя?.. Я вже не можу йти...
Наступний крок... Впаду я знов чи ні?
Я підкорити намагаюся вогонь...
Один за одним все минають дні...
Я не торкнусь зараз Твоїх долонь...
Моє життя проходить, наче сон-
Я не живу, а виживаю тут...
По радіо лунає знов шансон,
А я не можу потопити смут...
Мій новий крок - нове мале життя...
Я по воді йду, і чекаю сніг...
Мені немало років... Що з того,
Якщо ніколи не пізнаю втіх?..