Не тебе я люблю...
Не тебе я люблю... Тільки мрію свою,
Лиш уяви химерної плід,
І здається мені: у казковім краю
Я живу так багато вже літ...
І в краю цім любов не згасає моя
Всім тверезим думкам вперекір.
Замість сонця сіяє твоє тут ім’я,
Твої очі горять замість зір.
Зараз осінь цвіте в чарівнім цім краю,
Менше сонце вже гріє згори,
Не тебе я люблю, тільки мрію свою,
То й поблідли навкруг кольори.
Але я ні за чим не жалкую... Нехай,
Є для всього осіння пора...
Хай лиш вічно цвіте зачарований край,
Де ніколи любов не вмира!
--------------------------------
«Не тебя я люблю» И.Е.Коваленко
Не тебя я люблю… а мечту лишь свою,
Лишь химеры запутанный след,
И мне кажется, будто в былинном краю
Я живу уже тысячу лет.
В том краю не угасла любовь и поёт,
Трезвым мыслям всем наперекор.
Вместо Солнца сияет там имя твоё,
Твои очи там вместо озёр.
Теперь осень цветёт в том прекрасном краю,
Меньше Солнце горит с высоты.
Не тебя – лишь мечту полюбил я свою,
И поблекли в округе цветы.
Только я не жалею о чём-то… Пускай,
Для всего есть осенний приход.
Пусть лишь вечно цветёт зачарованный край,
И любовь никогда не умрёт!
(08.01.2017)