Ти пішла...
Ти пішла. Нема тебе і досі.
Ти пішла, і тане твоя тінь.
Тільки вітер здалеку доносить
Музику осінніх шепотінь.
То шепоче лист, що помирає,
Давню казку про мою любов.
На далекім темнім небокраї
Ллється тихо серця мого кров.
І тоді, як зацвітуть морози
Дивним квітом на моїм вікні,
Буду в сні я пестить твої коси,
Тінь твою ловити на стіні.
Ти пішла, нема від тебе вісті,
Зникла десь і більше не моя.
А берези в золотавім листі
Вишепочують твоє ім’я...
----------------------------------
«Ты ушла» И.Е.Коваленко
Ты ушла. Ушла в глухую осень.
Ты ушла, и тает твоя тень.
Только ветер издали доносит
Музыку листвы в холодный день.
Шепчет лист, который умирает,
Сказку старую: всё про мою любовь.
На далёком тёмном неба крае
Из поэта сердца льётся кровь.
И тогда, как расцветут морозы
Дивным цветом на твоём окне,
Я во сне поглажу твои косы,
Буду тень искать на той стене.
Ты ушла, и вести не осталось.
Где-то ты исчезла – не моя.
А берёзы в золоте шептались,
Вторя твоё имя для меня.
(08.01.2017)