***

    Одна в квартирі.В вікна виглядаю.
    Хоч певно знаю:не буває див!
    Кого чекаю?Звідти не вертають,
    Куди пішли всі, хто мене любив.
    Позаду в мене-втрати,втрати,втрати,
    На пам'ятниках надписи сумні....
    Можливо,перед кимсь я винувата.
    Можливо,хтось заборгував мені.
    Простіть мені,як я усіх простила..
    Караюсь.Каюсь.Плачу і зову.
    Бо вас усіх забуть мені не сила.
    І ви живі ,допоки я живу.
    Стою тепер оголена,безлиста.
    Ніде ні в кім прихистку не знайду.
    Перед всіма вітрами беззахисна,
    Як яблуня в зимовому саду.
    Але я вірю:ось весна настане,
    Сад зацвіте в травневому раю.
    І скресне крига.Сонечко весняне
    Зігріє душу змучену мою.