Я запізно зібрався в дорогу
І занурився в слів круговерть,
Живу я, не молячись Богу,
Всіх одинаково прийме нас твердь.
Світ неправдою корчиться з болю,
Ненаситною стала пітьма,
І шлях гальмівний перед тьмою
Безкінечний, бо гальмів нема.
Я тридцять літ чекав себе,
Та, збурившись, не витримало тіло.
Невже безвихіддю прийде
Правда моя, й забракне сили
Дясятирицею віддати здачі
І змучена душа заплаче,
Але не скориться, о ні,
Лиш тіло все згорить в огні.
Я тридцять років не писав.