Вірність (Юрій Рибчинський, http://ribchinskiy.com/images/stories/book/bezsonnya.pdf)
Скінчилося літо, Мов зоряна п’єса.
У дівчинки хлопчик Взяв точну адресу.
Минув листопад. Снігопад вже мете.
І все-таки дівчинка Хлопчика жде.
А хлопець забув її карії очі.
А хлопець забув незабутні ті ночі.
Забув він волосся її золоте.
І все-таки дівчинка Хлопчика жде.
А він вже юнак. І на першому курсі
Він вчиться сумлінно в престижному вузі,
То залік складає, то іспит, проте
Довірлива дівчинка Хлопчика жде.
А він вже поважний, Солідний мужчина,
Що має посаду, Дружину, машину,
І дачу за містом, Й життя непросте.
І все-таки дівчинка Хлопчика жде.
А він постарів і надів окуляри,
Йому дошкуляють домашнії чвари,
І сивим вже стало волосся руде.
І все-таки дівчинка Хлопчика жде.
А він випадково знаходить адресу
І раптом вночі відлітає в Одесу.
Шукає, шукає й ніяк не знайде
Ту дівчинку сиву, Що хлопчика жде.
ВЕРНОСТЬ (вольный перевод П.Голубкова)
Окончилось лето, как звездная пьеса.
Взял адрес у девочки мальчик-повеса.
Прошел уж ноябрь, снегопад уж метет.
И все-таки девочка Мальчика ждет.
А мальчик забыл ее карие очи.
А мальчик забыл те волшебные ночи.
Забыл ее голоса водоворот.
И все-таки девочка Мальчика ждет.
А он уже парень, а первом он курсе
В престижном старательно учится ВУЗе,
Отчет составляет, экзамен сдает.
Доверчиво девочка Мальчика ждет.
Он уж почтенный, солидный мужчина,
Что должность имеет, жену, и машину,
И дачу за городом, Жизнь-то идет.
И все-таки девочка Мальчика ждет.
А он постарел, и очки купит скоро,
Его донимают домашние ссоры,
На волосы рыжие снег уж метет.
И все-таки девочка Мальчика ждет.
Но адрес случайно находит повеса
И ночью он вдруг улетает в Одессу.
И ищет старик, и никак не найдет
Седую девчонку, что Мальчика ждет.