Ну той що, що вже доросла, і що років десь за сорок,
За плечима радість, горе, і закоханність, і зрада…
Чи дурепа? Так, можливо… книги читані до корок…
Не сварлива… але здібна пробалакати тираду…
Та трапляються хвилини, і дівча тоді слабеньке,
Хоч усміхнене – маленьке визирає, ніби миша…
Як же хочеться в обійми, притулитися до неньки…
Чи до того, хто є поряд… загорнутися у тишу…
Ненадовго, щоб відчути ніжні пестощі, турботу,
І побавитись, надути пишні вустоньки вишневі
Від образи, ще - включити капризульку – гострий дротик,
Та колоти. Не лякатись ані вовка, ані лева…
Розуміючи: прибуде за грайливість кара вчасно,
Ясні віченькі додолу… повиховуйте малечу…
Скільки років – не важливо. Вогник в жінці хай не гасне!
Я у дівчинку пограю… подаруй мені цей вечір…
(14.12.16)
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
http://www.stihi.ru/2017/01/13/588
Ну, и что, что подросла я, на пороге чуть за сорок,
За плечами горе, ласки, и предательство, и радость.
Что ль, дурная? Да, возможно…книги читаны до корок…
И не вздорна…но способна ошарашить вас тирадой…
Да, случаются минуты – словно девочка, забьюсь я
И с повадкой милой мышки притаюсь хоть в уголочке,
Как же хочется в объятья, прислониться бы к матусе
Иль к тому, кто будет рядом...прикорнуть в одной сорочке,
Ненадолго, ощутить бы ласку нежную в июле,
Пококетничать, надуть бы пышные, что вишни, губки
От обиды, и включить в себе девчонку-капризулю,
Что колюча... не бояться б ни волков, ни чёрта в ступке…
Понимая: наказанье все причуды лечит властно.
Ясны оченьки я – книзу…повоспитывайте крепче.
Сколько лет мне…да не важно! Искра в женщине не гаснет!
Я в девчушку поиграю…подари мне этот вечер.