Застерігають: "Не дивись на місяць –
Нашкодить він". А я і не дивлюсь.
Всміхається його яскравий писок.
Та хоч і подивлюсь, то не боюсь.
А місяць – над Карпатами, над містом.
Над цілим світом – над панами пан.
Він – зліплений зі сонячного тіста.
Не світить місяць – то лише обман.
Насправді – місяць відбиває сонце.
А сам – холодний, тихий і сумний –
він зазирає у нічне віконце
поскаржитись, що винний без вини...