* * *
…Наразі, вода. Захлинаються небом озера
і дощ навскоси перелякану зиму січе.
Ні Путін не спас, ні Обама, ні Трамп, ні Бандера.
Фіделя не стало – пішов на побачини з Че.
Волога свобода скидає вождів з п’єдесталу,
сполохані зорі сльозами спадають до ніг.
У кожній краплині вчуваються нотки металу
і кулями входять у тіло люстровані дні.
Життя відбулося і в тому не бачу провини –
за кожну сторінку колись відзвітує душа.
Не маю ілюзій та венами мчить Україна
і біль-гайдамака щоночі шукає ножа…
Нікого не шкода, бо знаю – у кожного доля
і власна Голгота, що вперто чекає хреста.
Все буде, як буде – на небі розписано ролі.
Помилуй нас, Господи, нині. Наразі, вода…