Вітаю тебе я, свату,
Щоб до смерті мав свою хату.
Щоб не прийшлося при дітях жити,
Щоб хотілося жінці тебе любити.
Щоб довго мав добре здоров'я,
Щоб голова не боліла з похміллч,
Ві того гіркого зілля.
Щоб ще тягнуло на подвиги,
Щоб згадували тебе всі колишні,
Щоб не спав у садку під вишнями.
Потихеньку щоб пив горілку,
Щоб за це не сварила жінка.
Щоб дітей доглядів до пенсії,
Щоб розглядав всі жіночі версії.
Щоб приймав всі пропозиції,
Щоб не ганявся вже за молодицями,
А неспокійно на них ще дивився,
А що подумав, щоб не забувся.
Щоб довго ходив, не спотикався,
На інших жінок щоб оглядався.
Щоб думка ще працювала,
То б і дія ще не страждала.
Щоб, що думав робити, не забував,
Щоб свата відвідав, із ним випивав.
У нього завжди тепла хата,
Є що випити і закусити,
Отак і будемо довго жити.
Сваха сварливою щоб не була,
Бо не поможуть слова.
А коли прийде сват трохи п'яненьким,
Щоб довела до постельки.
Ранкм трохи щоб пожурила,
Щоб вічно з тобою дружила.
А якщо й не прийшов ночувати,
Щоб розумно вміла стрічати.
Говорила: зараз не признавайся,
Лягай в ліжко, але сам розувайся.
Щоб не було для розводу причин,
Бо на світі все менше добрих мужчин.
Отже, тобі б, свату, ще до ста літ дожити,
Жінку любити, горілку пити,
Довго жити і не тужити.
Бажаю тобі доголіття,
Веселого, здорового жИття.
Випиймо за моїх сватів здоров'я!
За спільного життя розуміння,
За взаємне вміння,
За вічне терпіння!
Будь здоров, свату.
Свату від свата
В день цього свята.
Дарую тобі я, свату,
Свою думку багату.
За гроші вона цінніша.
В сухому залишку:
дарую тобі я вІрша.
На день народження.
Хто не закушує,
Тому не наливають.