Прийшла вже осінь у похмурім платті,
Розкинула по світу свої пелюстки.
Дерева скиглять немов розп'яті,
Скидають свої забарвлені листки.
І сонечко вже одягає теплу блузку,
А небо себе сірим покривалом закриває,
І осінь обриває ту мотузку,
Яка минуле ще не відпускає.
Для когось ця пора року неповторна,
В житті відкриють нові кольори.
Для інших пуста вона й потворна,
Адже загубили свої береги.
Комусь на долонях принесе життя,
Когось визволить із павутини болю,
Хтось відчує як поглинуть почуття.
І покінчить із безперервною журбою.
Вона відкрита, але загадкова,
Де ж її справжня красота?
Ніхто не бачить, що вона довкола,
Загублена,самотня сирота.
Вона цариця яка землю роздягає,
Й журавлі забирають в неї теплоту.
І ,що приховує вона в собі ніхто не знає,
Адже щоб дізнатись треба відчути цю пору.