За краєм ночі - кольорові сни.
Спалахуючи, в сутінки багряні,
Немов малеча з літніх берегів,
Пірнають зорі, крізь вечірній гамір.
Як манить сяйво вікон золотих!
Там мрії й заповітні сподівання
Щасливих тішать діточок своїх,
Про них ми ледь згадаєм на світанні.
За всі любові – сповна заплати,
Бо поряд світ просвітлений в чеканні,
Виблискує краплинами душі
І квітами надій ще не останніх…
А поки сипле, сипле світлий сніг,
Порипує тихенько під ногами,
Іскрить у світлі, сріблом мерехтить,
І місяць виряджає в дивне гало.
В морозне небо тягнуться дими,
Ще там вгорі ледь-ледь рожевуваті.
За снами кольорової зими,
Палання серця храм небесний святить.