Ще зовсім трохи – і я вільна.
Мій час летить як одна мить.
Ще зовсім трохи – і я сильна,
Щоб побороти весь цей світ.
Щоб врешті-решт оці ось очі
Забути раз і назавжди,
Не слухать тих пісень до ночі,
Що ведуть серце до біди.
Він піде, зникне з горизонту,
І світ засяє навкруги,
Уже не потону в безодні,
А буду там, де береги.
Тверді, надійні, боюсь, що сірі…
Любов дає нам кольори…
Шкідливо в світі жить без віри,
Та краще так, ніж вірить в сни.
Я знов дурю сама себе:
Ніщо не стане, як завжди,
Ніщо не викреслить тебе,
Хоч марно жить без боротьби.
Я намагалася спинити
Пориви власної душі -
Не вийшло. А лиш в думках зронити:
«Облиш мене, дістав уже»!
Ненавиджу простих історій,
Та я тепер в них сам на сам,
І сподіваючись на диво,
Іду назустріч кольорам.