Идёт кот через лёд
Чернолапо на обед.
Только слышит вдруг: зима
Его белая зовёт.
- Ты чего по льду идёшь,
Оставляя чёрный след?
- Так я чёрный, - кот в ответ, -
Оттого и чёрный след.
Ну а коль бела сама,
Так белей тут дотемна.
И пошёл кот через лёд
Чернолапо на обед.
Стала зимонька грустна:
За котом-то шла весна!
1969
Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Коли чує він: зима
Його біла підзива.
— Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
— Бо я чорний, — каже кіт, —
Я лишаю чорний слід.
Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна.
І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!
1969