Чи тромби, чи трампи, а хтось-таки обраним став…
Співай же осанну опудалу власних ілюзій –
колись вкусиш лікоть, а поки що чухай хвоста
і втомлено згадуй, «як добре жилося в Союзі».
Радій хоРОШЕНько калібру нових перспектив,
годуй собі «тролів» і лайкай невизнані втрати …
До миру далеко і вже від війни не втекти –
промови жбурляє у маси новий Імператор.
Так вогко і сіро, що навіть огидно щурам,
які до нори тягнуть здобич за звички старої.
Кошерні масони відчули – напевно, пора!
Не вірите? Жоден в під’їзді лихого не скоїв...
Механіка рухів до щастя незмінно проста –
забанити розпач, збагнути, схотіти, зробити…
Забути про лікоть, бадьоро тримати хвоста
і, щоб там у світі не трампилось прикрого – жити.