***

Де ж ви взяли ті груди,
Що напоїли вас так невдало?
Люди немов не люди.
Навколо злість, крізь, крізь
Боягузливі зайці її розносять,
Як пліткарки солодку вість.
Ви можете на мене сваритись,
Й казати, що я брешу вам.
А можете плескати в долоні
Й вірити мені понад усе.
Я не знаю правду кажу чи ні,
Це мої думки, і більше нічого,
Вони зі мною згорять у вогні,
Але ж до того, -
Поки життя не покинуло дому свого,
Пока серце бьється за правду,
Ти не став тут кроваву крапку.
Люди - злі, та не всі.
Якщо щось ї здатне врятувати цей світ,
То тільки ми.